Є люди – видні, в душі не злидні,
Стрункі, мов ружі, мудрі і дужі.
А є і «гниди»: іншого виду:
Дрібні й байдужі, гнилі в них душі.
Перші тримають світ у порядку,
Інші для світу цього загадка.
Є люди гідні, хоча і бідні,
А є багаті – підлі, пихаті.
Є люди-«зорі»: світлі й прозорі,
А є подібні до інфузорій.
Вони безбарвні, часто безликі.
Звичка їх – сіять навколо лихо.
Є люди щедрі, а є і скнари,
Місця у світі всім вистачає…
Перші – удома, ті ж – на Канарах.
Одні – рабують, інші – грабують,
Але країна не на плечах їх.
Є люди сильні, немов титани,
Не зодягають пишні сутани,
Розуму й сили не демонструють,
Нове майбутнє вони будують.
17.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2021
автор: Ганна Верес