Мільйони спантеличених очей,
Примружились і дивляться у зиму,
Клубки чужих думок в зіницях, ще й
В собі таять свідомість ту незриму.
Що змушує угледітись у світ,
Шукати суть в незмінному пейзажі,
В неспиннім коліщаті плину літ,
Впізнати все в новому камуфляжі.
Над вечір, очі світяться вогнем,
Родина вся зібралася у хаті,
І неважливо, чи сніги з дощем,
Чи в шибку б’ють вітри страшні й пихаті.
Зіниць чужих розкришений смарагд,
У когось - щастя, а у когось – лихо.
Та в кого що, дізнаємось навряд,
В мільйонах вікон – ніччю темно й тихо.
13.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч