Може я...Може ти...
Хто з нас винний у нашій розлуці?
Може я...Може ти...
Дні і ночі даруєм розпуці..
Може я, може ти
у обіймах чужих засинаєм...
Може я, може ти...
Нам цю кару нести.
а за що - ми з тобою не знаєм...
Може я, може ти...
Нам цю кару нести,
а за що, ми з тобою не знаєм!
І ні вдень, ні вночі
наші душі покою не мають,
кожен день, кожну ніч
біль розлуки покірно сприймають.
Наяву і у снах
ми шукаєм причину розлуки...
Запах квітів, краса
і зірки в небесах
лиш посилюють болісні муки...
Запах квітів, краса
і зірки в небесах
лиш посилюють болісні муки!
Може я... Може ми!
Геть відкинемо наші образи
і зірки в небесах
будуть сяяти знову, як стрази.
Вірю я - зможем ми
побороти життєві ненастя!
В душах змучених знов
запанує любов
і навіки поселиться Щастя...
В душах змучених знов
запанує любов
і навіки поселиться Щастя!
І навіки поселиться Щастя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: Анатолійович