І знову осінь, знову осінь,
За обрій спека попливла,
Закрили хмари неба просинь,
Лелеки зникли із села.
А в серці невимо́вна туга!
О! В чім розраду віднайти?
Не стало чоловіка, друга,
Полинув в зоряні світи.
Спадає листячко червлене,
Прибив горо́дину мороз,
І осінь в серденьку у мене,
Й на скору зиму є прогноз.
Переживати тяжко втрату —
Так вирішив Господь чомусь,
Тож годі, годі сумувати —
В Небеснім Царстві мій Петрусь,
Скінчилась місія земная...
Та я лишилась не одна,
Онуки браві підростають,
Потрібна їм я, і синам.
Тихенько осінь догорає,
Скінчивсь її життєвий шлях...
Усе земне в літа́ спливає
І воскреса на Небесах.
20.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2021
автор: Людмила Григорівна