В темнім лісі у норі
Під дубом старезним
Жила Лисонька собі
Хитра та руденька.
Мала вона трійко діток
Маленьких пухнастих,
На матусю дуже схожих.
Таких же хвостатих.
Уже вони почали
Хутко вилізати
На сонечко із нори
І там забавлятись.
Щоб усіх прогодувать,
Турботлива мама,
Коли дітоньки вже сплять
Йде на полювання.
Діткам здобич принесе,
Нагодує смачно,
А вони їй за усе
Були дуже вдячні.
І мужніли-підростали,
Набирались сили.
Згодом ненька поміч мала
Від доньок та сина.
А не дай Бог зачепить
Її любі чада,
З тим розправиться умить,
Що буде й не радий.
Бо "горою" за дітей
Стануть звірі й птахи.
Це наука для людей
Як за діток дбати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський