Вечір (Петро Кухарчук, Леся Утриско)

Проза  -  Petro  Kukharchuk,  поезія  -  Леся  Утриско

Вечір

Хай  вечір  в  тобі  піснею  озветься  і  як  у  самісінькому  чарівному  бажанні,  молю  тебе,  благаю  тебе,  побач  його  засіяні  в’їдливі  й  холодні  роси.
Побач  його.  
У  кожного  із  нас  свій  багат-вечір,  живемо  поруч  ти  і  я,  а  він  із  крилами  лелек  відлітає  у  далечінь  туди,  де  каяттям  ранки  сходять.  
Ти  думаєш  для  нас?
Вкотре  твоє  чекання  миттєвостей  освітять  лише  зорі,  від  них  тепла  немає  але  ти  щоразу  свою  виснагу  і  втому  прагнеш  пересилити,  бо  не  хочеш  углядіти  –  повір,  його  не  буде  більше  з  тобою.
Пробач  його.
Розхристані  двері  осені  розшарпують  твою  клятву  вірності  й  його  пошук  ложі  в  розлуці  зачахає  перед  світанком.
А  ти?
Прощаєш.
Стаєш  просто  звичкою  до  болю  знайомою,  хоча  й  бажаєш  бути  голою  й  босою,  але  зраджуєш  собі,  продовжуєш  розважатися  чужим  спалахом,  не  стаєш  собою  в  цей  вечір.
Прагнеш  іти  вперед?
Рушай!  Не  можеш?
Тоді,  не  звинувачуй  у  зрадливості  нікого,  бо  маєш  увібрати  сяйво  зорі  зачарованої,  надихатися  чарами  хмелю  й  сміятися  до  сліз  наперекір  жалю!
Келих  печалі  твоєї  нікому  не  випити,  і  твій  панічний  острах  самоти  –  твій!
Він  твій.
Його  серце  вкотре  прагне  віднайти  підтримку  в  тебе.
Впусти  його  в  сій  дім  і  мене  на  поріг.
Хай  вечір  нам  піснею  озветься

15.09.2020  –  08.10.2021  
Петро  Кухарчук  
м.  Вінниця  –  Житомир  

Хіба  наш  вечір  загубився  в  босих  росах?
Прости  йому,  хай  піснею  дзвенить,
Його  бажання  -  каяття  в  покосах,
Відлуння  душ  у  зареві  щемить.
Він  твій  -  іди  у  нім,  у  чарах  хмелю,
Прийми  його,  нехай  впаде  до  ніг,
Розлуки  подих  щастям  перемелю  -
Не  запереч...  впусти  на  свій  поріг.
Чого  не  можеш  те,  чого  так  прагнеш?
Відкинь  свій  страх,  збери  чарівність  зір,
Кохання  наше  в  проліски  зодягнеш,
Відлунням  неповторних  наших  гір.
Нарешті  стань  собою  -  одягнися...
Навіщо  босоногість  наших  душ?
Його  не  буде  більше  -  лиш  насниться  -
Вечір  на  двох  -  в  нім  тишу  не  поруш.
У  ній  лишень  терпкий  напиток  волі,
Підтримку  дай,  хай  ранок  оживе,
А  в  нім  зійдуться  дві,  так  різні,  долі  -
Так  тихо  Осінь  в  нашій  пісні  доживе...

#лесяутрисковоробець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Леся Утриско