Стеле осінь під ноги не квіти –
Стиглі трави, загорнені в сум.
Заколисує бабине літо
Свіжовмиту осінню красу.
Ще кружляє у тихому вальсі
Жовтоокий слуга-листопад.
День короткий красі здивувався,
Адже скоро зима наступа.
Запорошить-засипле снігами
Всі дороги, поля і ліси.
Гілля саду іздасться рогами,
Сріблом небу доточить краси.
Але це буде потім, а зараз
Бавить око осіння краса,
Та вже хмари, неначе хозари*,
Завойовують синь-небеса.
18.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2021
автор: Ганна Верес