Багряніє у осені сад,
Пожовтіли зажурені клени.
Ти забула усе, що казав.
Ти не згадуєш більше про мене!
Там, де вчора блистіла роса –
Завтра паморозь буде ясніти.
Ти забула усе, що казав,
Ніби жовтень слова мої витер.
Я ж тобі тільки все це сказав! –
Коли ранок у небо постукав,
Прохолодна осіння сльоза,
Обпікає хвилину розлуки…
Падолист розгулявся. Хоча –
Я чудово тебе розумію!
Бо зі мною проводити час
Не найкраща осіння затія.
14.10.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2021
автор: Володимир Шевчук