Сьогодні осінь (- зовсім не новина),
Лиш небо часом впевнено дощить.
Що ти пішов, - чия у тім провина?
Чи винні ми, що більше не болить?
Ідеш землею, листя попід ноги
Летять додолу майже без жалю.
Такі у нас незвідані дороги...
Давай тобі думок оцих наллю
В горнятко чаю з м'яти і меліси,
І спогадів про літо нацукрю.
Холодних ранків більшає до біса,
І з кожним но́вим більше не корю
Сама себе, тебе. Не в тім причина.
Це просто осінь впала на плече
Листком печалі, а мала людина ж
Сама від себе зовсім не втече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2021
автор: Марічка9