Який вітер гнав вас у спину,
Які хвилі штовхали вдаль,
Які хмари несли на крилах,
Моїх років і радість й печаль.
Де ж дитинство моє щасливе.
Буйна юність куди пішла?
Підікралася старість сива,
Полем сіється озимина.
Що насіялось треба жати,
Як прожив вже не відбилить.
Вже за обрієм мама й тато,
А мій тут ще помітно слід.
Якось швидко відходять друзі,
Може в кращі надійні світи,
А так хочеться дуже.дуже,
Перекинути в вічність мости.
Вітер і досі штовхає в спину,
І міліє ріка життя,
А я лину, думками лину
У кипіння юного дня.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2021
автор: Не Тарас