Втрачається часу лік, розмиті грані,
розчиняються обриси, зникають звуки...
Лише стежку, що під ногами, тіло, руки
мають змогу бачити очі...у тумані...
велетенські ліси чи то степи безкраї,
гори-велети, що загорнуті у хмари -
все щезає. Виходять у світ примари,
що пливуть, споглядають, лякають...у тумані...
ця суцільна липка вологість вплелась у шкіру.
А спасіння уже так близько, у світанні.
Дочекатися б. Залишити свою зневіру,
усі сумніви, біль, страхи у тумані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2021
автор: Юлія Сніжна