Кудлаті білі хмари-баранці,
Скубуть на небі сонячне проміння,
А на землі, немов у гаманці,
Блищить монети, то - роса осіння.
Отара швидко збилася разом,
Закрила небо, забруднила світло,
Бо восени трапляється, часом,
За мить тьмяніє все, що гарно квітло.
Мов павутина скрізь снує туман,
На сито сіє промені останні,
А хмари-баранці пішли на лан,
На неба край, мов до старої стайні.
15.09.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч