🌿
Спустошений вітер
викашлює дим,
дерева втрачають
зелену окрасу.
Колись, у цю мить
ти міг бути будь-ким,
але зараз, ти мандрівник,
що досліджує трасу.
Знайомі вулиці роз'їдає
токсичність дощів,
світлі люди із вікон
залишились в думках.
Найгірше, це коли не встигаєш
сказати все, що хотів,
і впадаєш у стан,
де свою злість та емоції
закарбовуєш в клятих рядках.
Дорога мандрує крізь гори
і в тумані зникає,
залишається не впасти
та не стати твариною.
У тебе все вийде,
адже всього час не збагне,
бо не знає,
а саме,
бути чистим серцем,
й залишатись насправді
людиною.
🌿
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: Arthur Savchuk