Так судилося вербі,
Що життя усеньке
По коліна у воді
На ставку маленькім.
Котики свої вона
Гарненькі пухнасті
Тоді, як прийде весна
Гуляти пускає.
В літню спеку всім вона
Затінок від сонця,
Від дощу теж заслоня,
Наче парасолька.
Восени жовтавий лист
На воду пускає
І цікавії казки
Теж розповідає.
Взимку прихистком бува
Птахам та комашкам.
А як знов прийде весна -
Зеленіє й пахне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський