ЗВІР

Я  пахла  борщами.  Вас  рвало  вдихнути  морозу
Бездонного  неба,  утятого  цнотою  зір.
Стелила  шовками,  сміялась,  не  чула  загрози…
На  здобич  нову  полював  вже  тотемний  Ваш  звір.

Біжи  або  бий.    Не  придумали  іншого  люди.
То  била,  то  бігла,  то  знову  вертала  в  той  чад.
Бодай  якийсь  вихід  порожній,  нікчемний,  облудний…
Кохання  –  війна.  Рви,  пали  білий  прапор,  солдат.

Медаллю  на  груди  –  бажання  пахтити  борщами,
Стелити  шовками,  просити  удачі  у  зір,
Сплітати  вінки  з  квітів,  стежити  все  ж  за  путями,
Де  в  травах  принишк  броньовик,  бойовий  хижий  звір.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2021
автор: Пісаренчиха