Обійми мене, Боже, сильніше.
Я не можу від болю мовчати,
Я не вмію жити мудріше
Та не вмію на чверть кохати.
Пригорни мене, Боже, тихо.
Я не можу від болю кричати.
Знаю, що тобі також прикро,
Я не вмію на чверть страждати.
Обійми мене Боже, прошу,
Бо без тебе я також зникну.
Вже забула, яке ім'я ношу,
До хмар чорних ніяк не звикну.
Побуть тут, побуть поруч й всюди
Я не знаю як бути далі.
Хто для мене ці близькі люди,
Що дарують нитки зі сталі
І зав'язують ними душу?
Я втрачаю від світла їх зір.
Всі пожежі потрохи тушу,
А за полум'ям скажений звір.
Не боюся, але вже досить.
Я не можу від болю спати.
Скоро душу мою попросять.
Сил нема, щоб її рятувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2021
автор: Галина Кудринська