Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Зустрів дівчину красиву на стежині,
щічки ніби ягідочки на калині.
Мов вино п'янке, вуста її... не спити.
козаченько став дівчиноньку просити:
- Вийди, дівчино красива! Де смерічки,
цілуватиму твої рожеві щічки.
Де дуби міцні, кремезні у діброві,
я спиватиму із вуст нектар медовий.
А де вишні налилися біля хати,
я скажу, що буду вік тебе кохати.
Як зоря зійде і місяць ясний зійде,
до козака дівчинонька у гай вийде.
Бо ж давно його дівчинонька чекала,
ще іздалеку коханого впізнала.
Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Напувала дівчинонька вороного,
надивлялася на рідного, милого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2021
автор: Надія Башинська