Не кохай мене так... Не треба...
Охолонь трішки... Охолонь.
Ти за руку мене до неба...
Мене спалює твій вогонь.
Спека ходить широким степом,
Що дощі ідуть їй дарма.
А над урвищем, над вертепом
Споглядає моя зима.
Не люби. Моє серце крає
Погляд карих твоїх очей.
Чи сміється Бог, чи карає,
Коли звів оцих двох людей.
А вуста щось шепочуть ніжно...
Голос камінь зірвав з душі.
Тільки серцю хоч як не сніжно,
Зігрівається у вірші.
Не люби мене так... Несила
ПІднести мені цей тягар...
Я про це тебе так просила,
Сама ж сходила на вівтар...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2021
автор: Любов Вакуленко