[i][b]Закудикані дороги[/b]
« Покотило літо до зими..»[/i]
Автоцитата
– Їде літо в осінні краї,
де немає моєї ворожки...
лиш зажурені очі її
ще нагадують сині волошки.
І між тінями у далині
упізнаю фігуру знайому...
посилає сигнали мені
у вікні задзеркального дому.
На утоптаній ниві життя
по дорозі у бабине літо
ще блукає, неначе дитя,
по широкому білому світу.
Та очікує душу зима...
і на Возі із Кассіопеї,
поки Ліра не їде сама,
чумакую по небу до неї.
Поки зорі іще мерехтять,
а на ранок упадуть як роси,
чимчикую... веселий і босий,
як у надцять... у кількадесят
може й пізно... іти до дівчат,
що чекають... чекають і досі.
[i][b]Випробування спокусою [/b]
« Слово не горобець...»[/i]
Обіцянка
– Заросла тернами колія...
азимути долі невідомі...
не одними келихами рому
радує стихія житія.
Поки мрія не наб’є оскому,
пий минуле того ручая,
де тече ілюзія твоя,
що не усміхається нікому.
Та коли зігріє ласка рук
і сердець таємний перегук...
очі відведуть дереворити...
поки ще солодкий присмак уст,
обережно стався до спокус,
щоб якусь...
із них
не пропустити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918703
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 05.07.2021
автор: I.Teрен