Як дивно, мамо, квітне сад

Як  дивно,  мамо,  квітне  сад

Як  дивно,  мамо,  квітне  сад  -
Наш  пишний  сад  в  чудній  обнові,
У  нім  цілую  листопад  -  
Твій  листопад  в  моій  любові.
В  моїй  любові,  мов  в  тобі,
Жевріють  світлом  зорепади,
Жоржини  дихають  в  журбі,
Очима  блимають  лампади.
Їм  айстри  смутку  додають,
У  день  короткий  -  прохолода,
У  снах  моїх  думки  снують  -
Яка  ж  чудна  довкіл  природа.
І  знову  пам‘ять  ожива,
Де  ти,  матусю,  й  вся  родина,
Хатина  в  радості  жива,
У  квіті  стелиться  стежина.
Довкола  бачу  образ  твій,
Хоча  роки  в  густих  туманах,
Думки  мої  -  бджолиний  рій...
У  молитвах,  сумних  ладанах.
Сади  давно  вже  одцвіли,
Лишивши  спогад  на  долоні,
На  рушниках,  що  вицвіли,
На  твоій  долі,  в  райськім  лоні...

#лесяутрисковоробець

Сьогодні  рівно  тридцять  три  роки,  як  моя  матуся  у  дуже  молодому  віці  відійшла  у  небесні  засвітки.  Світла  вам  пам‘ять.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: Леся Утриско