Втекти б кудись від роздумів пекучих
І днів буденних, зморених у снах,
Зомліть у часі почуттів болючих,
Заснути б в заколисаних дощах.
Наснити весни, малювати б літо,
Веселки всі для осені згребти,
Сніги сумні розкинути на сито,
Просіяне добро лиш зберегти.
Аби не сумно... хай сміється вітер,
Замісить із половою гріхи,
Збере любов до веселкових відер,
Розсипле на життєві береги.
Розлуки всі напоїть зіллям хмелю,
Нехай мовчать, так краще для усіх,
Життєві жорна в щастя перемелють
Мій гріх - так вічний людський гріх...
#лесяутрисковоробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2021
автор: Леся Утриско