Заросло лице травою,
Вогне - рудая стерня,
Не махав , я там косою
Може місяць, може й два.
Колоситься врода жухла
Мідні з просіддю жнива
Заросла по самі вуха
Сухостебла борода.
Голова вже зверху лиса,
Не родючі ті міста,
Хай хоч рясно родить з низу
В підборіддях запліта.
Жінка косо поглядає,
Точе косовий метал,
Мене дідом обзиває
Та не дід я, я - Брутал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2021
автор: Лютий Євген