Закосичені квітами весни ці
Розтривожують віддалеки.
Як були молодими, ровесниці,
Чаклували нам долі бузки.
Відкривали шляхи п’ятилисники
До хрещатого царства надій,
Та частіше губилися в хрестиках—
Щось за ними ховав ворожій.
І сьогодні у пишній махровості
Що не цвіт, то зарука удач.
Та в феєрії тої чудовості
Сокровенне попробуй зобач.
Ллють духмянь кілька гілок у кухлику—
Скільки хочеш бери на розлив!
Я ж всміхаюсь бузковому жмутику,
Що, прощаючись, травень лишив.
Через рік, — він сам знає, — розвесниться,
Й ми в минуле знов зробимо крок.
Хоча старшими станем, ровесниці,
В юнь рожеву поверне бузок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2021
автор: Valentyna_S