Весна знімає свою хустку зношену, та йде до літа в обійми мужні.

Буркотливе  небо  розпочало  посівну
шибки  збирають  насіння….
Зелений  Травень  має  звичку  одну-
гриміти  моїм  терпінням.
 Вдивляюсь  в  блискавицю  думок,
вони  засліплюють  очі.
В  небі  знову  клацнув  курок
 гуркіт  вуха  громом  лоскоче.
Ластівки  землю  крильми  обіймають...
низько-низько,  бо  чують  зливу.
Травень  змиває  залишки  відчаю
Там  де  було  темно,  стало  сиво.
“Іди  -  іди  дощику  зварю  тобі  борщику”,
танцюють  краплі    в  калюжі
Весна  знімає  свою  хустку  зношену,
Та  йде  до  літа  в  обійми  мужні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2021
автор: Tetyana_Shulga