Душа боролась зі страхом,
Він заповзав у глиб змією,
Той страх був гранню, не гріхом,
Між смертю і життям межею.
Земля вставала на диби
Двигтіла так, що аж стогнала.
Це втретє нас, за півдоби,
Арта ворожа накривала.
Ми гинемо чи не щодня –
Гарматне м'ясо перемир'я…
Домовленість це западня,
До неї повне недовір’я.
Ще нас кошмарать снайпери,
Для них ми, як мішені в тирі.
І безпілотники згори …
Щоби жила країна в мирі,
Тримаєм фронт заради вас
Та платимо найвищу ціну.
І гинемо не за Донбас,
Вас захищаєм, Україну!
Тому моліться за живих,
Не забувайте сиріт, вдів
І пам'ять бережіть про тих,
Хто у вогні війни згорів.
26. 04. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2021
автор: Мирослав Вересюк