Так часто в порожнечі, між думок,
Шукаю суть в рутиннім плині часу,
Слова скупі лягають у рядок,
Під акомпанемент легкого джазу.
Так часто у полоні власних мрій,
З пір’їн опалих шию нові крила,
Та розмір підбира буденний крій,
Керують долею з небес світила.
Так швидко літ читаю сторінки,
Гортає ніч написані сюжети…
Поводять себе так - лише жінки…
Тим більше, коли ці жінки – поети…
12.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч