Небо насупилось сірими хмарами,
Плаче дрібненьким дощем.
Я розлучаюся з своєю парою -
В серденьку туга і щем.
Знову пройдуся по стежці до річечки -
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
Гілля своє опустила на кладочку
Наша з тобою верба.
Вітер їй тихо розказує казочку,
Лише хлюпоче вода.
Більш не прийдемо із милим до річеньки,
Ти не чекай нас, верба.
Котяться сльози дрібненькі по личеньку –
Хай ця минає журба.
Кажуть, що рани всі час заліковує,
Гоїть на серці рубці.
І соловейко співає, витьохкує,
Десь на верхівці, вгорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Ольга Калина