Година неповторна рання, –
Багрове сонце палахтить.
В саду в осінньому тумані
З дерев додолу лист летить.
Повільно падає із крони;
Впізнавши, погляд мій знайшов
Дубовий лист – як мідь червоний,
Кленовий лист – неначе кров.
Ці рештки ржаво-золотистих
Листків летять з гілок безлистих,–
Та десь зима ще у путі.
Здається, що підняті вітром
У нурт рожевого повітря,
Летять сніжинки золоті.
François Coppée
Matin d'Octobre
C'est l'heure exquise et matinale
Que rougit un soleil soudain.
A travers la brume automnale
Tombent les feuilles du jardin.
Leur chute est lente. Ou peut les suivre
Du regard en reconnaissant
Le chêne à sa feuille de cuivre,
L'érable à sa feuille de sang.
Les dernières, les plus rouillées,
Tombent des branches dépouillées :
Mais ce n'est pas l'hiver encor.
Une blonde lumière arrose
La nature, et, dans l'air tout rose,
On croirait qu'il neige de l'or.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2021
автор: Валерій Яковчук