Ти мене обніми - хай в полон заберуть твої руки,
Білий сніг за вікном замітає десь наші сліди,
В ніжну казку кохання мене зачаруй-поведи,
Ми потонемо в ніжності - там де немає розлуки,
Буде тануть свіча від цілунків і ласки любові,
Застидається місяць. сховавши в хмаринку лице,
І по венах жариною кров до сердець потече,
Розливаючись в дотиках ласки і в кожному слові.
Ти мене полони - цей полон твій такий мені любий,
Згідна бранкою бути я в ньому на ціле життя,
Та невже від кохання шукає ще хтось каяття,
Чи втікає від ніжних цілунків якщо вірно любить.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: синяк