Я вважаю, що у двоюрідної сестри Іри важкий характер. Ні вона не мегера, не зла, не жорстока, але у змаганні з впертості та вибухової емоційності їй би не було рівних. Все проявлялося ще в ранньому дитинстві, коли на дрібні завдання дорослих вона відповідала категоричне: «Не буду!» або «Не хочу!» і змушувати далі вже було безглуздо, а я щоб згладити ситуацію смиренно виконувала за себе й за неї. Та вона і не ледача і коли є настрій то її не доженеш, все аж кипіло в руках, та частіше було навпаки: зіпсований настрій у всього сімейства, крик на весь куток, а Іра в шоколаді, бо такі дрібниці вона пропускала подалі від власної нервової системи.
Інколи мене це бісило, інколи засмучувало, ми лаялися, билися і кусалися та не минало і години ігнорування, як одна з нас вже забували, якими щойно ми були ворогами.
Я спокійніша, розсудливіша, раціональніша, стриманіша і тому її характер та темперамент вважала дрібною вадою, з якою можливо змиритися і пристосуватися. А у мами моєї характер точно такий як у Іри і тому коли вони довго знаходилися разом то і небо червоніло від цього двобою двох впертюхів, які ні в якому разі не могли поступиться і до останнього стояли на своєму.
Коли я стала ліцеїсткою та поїхала навчатися до міста, Іра з міста переїхала на рік у Гнідинці. Жила в нас, тут ходила в школу і проявляла у всіх яскравих барвах свій характер. Іру ніхто не ображав, та час від часу вона такі коники відпалювала що всі були в шоці від її витівок.
Одного разу мама поросила помити підлогу в коридорі. Для семикласниці це було не складно і зайняло б хвилин п’ять, та Іра вперлася на своєму, що цього робити їй не хочеться і умовляннями та моралями примушувати безглуздо. Коли вже градус напруги трішки знизився, Іра просто вийшла в коридор і вилила п’ятнадцятилітрове відро води просто на підлогу. Ця витівка коштувала їй більш ніж двох годин вільного часу, купу зайвої роботи, яка виникла в процесі. Іра збирала воду, викручувала ганчірку, сушила дорожки і примовляла: «Самі просили щоб помила, я і помила».
Колись Іра не хотіла йти до школи. Зранку не можна було її розбудити, потім підняти із ліжка, потім відірвати від нього, бо вона ухватилася за ніжку старого спального місця і так міцно трималася, що навіть погнула трубу виготовлену з міцного металу. Мама ж в свою чергу намагалася все зробити щоб не порушити системи здобуття знань і до обіду провозилися з горе-ученицею.
На канікулах учні з батьками планували поїздку на екскурсію в Київ,
та Іра встала не з тої ноги, все було їй не так і їхати в столицю вона відмовилась, хоча до цього часу ніколи там не було. Поїхали без неї, а вона цілий день проспала.
Всіх пригод і не згадаєш, та в той час Іра всім залила смальцю за шкіру. Ніхто спочатку не міг уявити, що за янгольською зовнішністю ховається вредне чортеня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч