Вона встає з молитвою й лягає,
Аби Господь синочка уберіг.
Їй тиша душу болісно шмагає:
Чи ж переступить син живим поріг,
Бо ж звідси провела у світ далекий,
Хрестом благословила його вслід,
Не раз вже повернулися лелеки,
А син її іще рятує схід.
Розквітли в мами коси сивиною –
Не в марева позичила краси –
Душа її поранена війною,
Адже єдиний там воює син.
Змагається матуся із думками,
Готова до найгіршого щомить…
Сльоза солона по щоці стікає
І в унісон їй серденько щемить.
І щле вона свій погляд на ікону,
Чи захисту шукає в небесах.
Її молитва там, де терикони,
Рятує Україну без списа!
11.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: Ганна Верес