Поцілувала – чмокнувши в щоку,
Пустила бісики – стрельнула очима,
Але тримала душу на замку,
Моя ж твоєю була одержима.
Якби я зміг той повернути час,
Слова озвучити, які хотів сказати…
Ніщо б тоді не розлучило нас,
Бо так ніхто не міг тебе кохати
Але над часом я не волода́р,
Та й навіть над своїми почуттями.
Мені лише один дістався дар,–
Страждати! Бо кохаю до нестями!
06. 02. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2021
автор: Мирослав Вересюк