Десь там у Карпатах, випав сніг,
накривши простинею,гори й полонини.
Бурий Ведмідь у зимню сп'ячку зліг,
й ліси Карпатські,наче помарніли.
А там внизу у селах,чути сміх,
там колядують і відчутні аромати кухні.
Там з радістю прийняли,всі люди сніг,
а ще на поготові- цімбали,бубен і гуслі.
Так,так - тут скрипку називають люди,
без неї свята в краю,цім нема.
Під гуслі тут танцюють,колядують і співають,
коли на дворі наступає,радісна пора.
І кожен крикне,або тихо скаже -
це Закарпаття,знаю ці краї.
За край цей,історію розкаже,
і думками помандрує,по цій землі.
Цей край - це Закарпаття рідне моє,
це та земля,де народився і живу.
Спасибі тобі,моя рідна доле -
я що є сили у небо прокричу.
Хоч тепер сніг а далі,сонечко засяє,
а Закарпаття,перлиною як було і буде.
Яка красою і чистотою,так і грає,
для всіх Українців у горах квіткою цвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2021
автор: Бабич