Не осудіть строго, якось так - поетичне відголосся.
цей спогад, наче сніг мені за комір.
прозірна мить позбавилась утоми…
і те, що буде, заховалося за тіні.
окраєць хліба лишу на хустині
усім моїм тривогам непочатим
і спогадам, які навчилися мовчати,
дивитися наосліп, та чіпати
думки і …час у видиху щербатий.
(С) Віктор Крупка
У спогадах живу - в них завмираю,
В них заворожено причастя надіп‘ю,
Що буде дальше? Господи! Не знаю?!
В сніги, так зрілі, горілиць паду.
В них тіні залишають ніжну втому,
Між нині й завтра... між вчорашніх днів,
Мовчатиму... хай хліб пригорне гомін,
На рушнику, молитвою богів.
Це буде завтра... нині знов тривога,
Думки наосліп, холод і зима,
У пишний цвіт вплітатиму дороги,
Де спогадів засніжених нема...
(С) Леся Утриско Воробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2021
автор: Леся Утриско