Відпахло літо житечком гарячим
І росяним петровим батогом,
Озерами, де мама-качка кряче,
І білим мокрим ще дощовиком.*
Викупувались ранки в сивороссі,
Сліди лишаючи у повені краси,
Серпанки карі, пестячи колосся,
Спивали з нього залишки роси.
Мене не вабить ні краса венецій,
Ні Малайзійських дивних островів,
Й тоді, як осінь золотом озветься,
Постане світ у профілі новім.
Красу таку не випити очима
І не вмістити все в одній душі!
Забути теж не маю я причини,
Бо ці раї для мене не чужі.
23.01.2021.
* – гриби.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2021
автор: Ганна Верес