Зустрілись дві долі на пізній дорозі,
Самотні, холодні. сумні, мов туман.
Вони по одинці ходить вже не в змозі,
Замучила їх вже зневіра й обман.
Зустрілися погляди і… ніби струмом.
Серця пройняло ніби наскрізь обом.
Всміхнулась надія обвінчана з сумом.
Дихнула якимось привітним теплом.
Душа мимоволі душі доторкнулась.
Вдивлялися очі в бездонність очей.
Любов, та що спала в серцях їх – проснулась.
Засяяла ніжністю в вирі ночей…
Зустрілись дві долі, хоч пізно – знайшлися.
Коли вже на скроні лягла сивина.
Іх душі в обіймах навіки зійшлися.
І вже не важливо, що завтра – зима…
29.12.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2020
автор: Валентина Рубан