Намалюю сьогодні я... дощ…
Той, що влітку збирала в долоні…
- Ниточки, наче кульку несеш!..
Чи тримаєш у пальцях безодню…
Трішки згодом… з-за темряви хмар,
вийде промінь ласкавого сонця!..
- Обігріє… і зніме тягар...
Віру дасть… те, що в мріях - збулося б…
Огорну перехожих теплом…
Так хотілось, щоб люди почули!..
- Це графіті - для серця крило…
Посміхнуться… згадають минуле…
* * *
- Посміхаймось, коли гримить грім!
Коли дощ… коли вітер знущався!..
- Я сьогодні малюнком своїм
дарувала краплиночку щастя…
28.12.2020 р.
Фото з інету.
Летний дождь
Нарисую-ка я летний дождь…
Собираю ладошками нити...
- Облака будто шарик несешь!..
Серебром засверкает граффити...
А потом… из-за сумрачных туч…
Обязательно выглянет солнце!..
- Улыбнется, кто был невезуч!..
Или если кому-то взгрустнется…
Рано стелет судьбу листопад…
Ветер вихрем размешивал краски…
Мой рисунок всех тащит назад…
- Пусть отыщут ушедшую сказку…
* * *
Вообще-то, неважно совсем,
что с погодой… То тишь… то ненастье…
- Я сегодня прохожим… всем-всем!
Подарила… немножечко счастья…
27.12.2020 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Любов Вишневецька