Весь час у садочку кипіло життя. Майже щодня цікаві заходи на які, вчила вірші і безперервно наповнювала шухлядки в мозку. Вихователька красивими літерами в альбом писала сценарій, потім розрізала на смужечки і роздавала батькам, щоб вдома з дітьми «вивчили на зубок». Великим щастям, я вважала, коли в моєму вірші була відсутня літера «р», яка чомусь застрявала в роті, десь між язиком і верхнім піднебінням.
Між веселими заняттями з однолітками та іграми на килимку ми багато спілкувалися, як самі між собою так і не давали спокою вихователям задаючи різноманітні безглузді запитання. От мене довгий час цікавило, що то за портрет якогось діда висить на стіні між вікнам? З цим запитанням і й пішла до виховательки. Вихователька спокійно і натхненно пояснила, що то - друг всіх дітей. Її відповідь мене не влаштувала зовсім. Не знаю, може кому він і друг, але я особисто з ним зовсім не знайома, та і бородатих я не любила з дитинства. Де борода і могла бути, це лише в на обличчі у Діда Мороза, але на зображенні був точно не він, та і на ікону з ликом святих та картина була не схожа, але чомусь почесно займала місце в садочку на стіні, аж поки я не пішла до школи.
Незабутні були часи… В той час велику заздрість могла викликати проста жувальна гумка.
Одного ранку Маша прийшла в садочок з жуйкою. Вмить в неї з’явилася черга друзів, які не відходили від неї і благали хоч трішки пожувати смакоти. Маша довго показувала свою жадібність, пояснюючи що жуйка саме її, що родичі привезли саме їй, але під тиском новоспечених кращих друзів не втрималася. Вона витягла з рота гумку і розділила справедливо на кілька частин та наголосила, як всі нажуються, щоб обов’язково повернули жуйку назад. Нажаль, чи на щастя, я не потрапила в число тих щасливчиків кому дісталася жуйка, але щоб заспокоїти обділений натовп, Маша пообіцяла, що завтра принесе скуштувати всім гранат. А гранат не простий, а розміром як м’яч, а може й більший, в середині по десять таких плодів, як ми звикли, так що вистачить всім. Довго ми не могли забути омріяні гранати, які Маша ще тиждень збиралася принести, але так нам їх і не дісталося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч