Є хусток багато в мене:
Синя, біла та зелена,
В ружах квітних і узорах
Дивовижних, наче зорі;
Ще - червона і жовтенька,
Ті лишила мамі ненька.
Закладаю їх на плечі,
Одягаю при хуртечі.
Не носити просто гріх,
Бо хустина – оберіг,
Тепла згадка про родину
І про Неньку Україну,
Що в душі навік єдина,
Як і мова солов’їна.
Хоч світлини випадкові –
Хустку я ношу з любові!
7 грудня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: палома