Ой горіла ж Земля… і знову горить.
А чи ж мало вогонь спопелив?
Ой змовкали вуста… і знов хтось мовчить.
Хто, скажіть, цього знов захотів?
Ой боліли ж серця… і знову болять.
Та не всі, бо ж є ще й кам’яні.
Ой горіла ж Земля… і знову горить.
Не згорає зло у вогні?
Хіба думали ті, хто життя захищав,
що комусь замала є ціна?
Знову платять життям комусь наші сини,
сіє мороком люта війна..
А було ж, а було... плакав Київ і Брест,
на Неві йшли машини під лід…
Там ми разом були, тільки миром й жили.
Скільки ж треба пройти нам ще бід?
Земля в Всесвіті, знай, горошинка мала,
це є світлий, єдиний наш дім.
Треба дбати усім, щоб жило тут Добро,
лиш з Добром по Землі ходить Мир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: Надія Башинська