Цей край,що Закарпаттям зветься,
він горами,як лозою винограда в'ється.
А грона цієї,чудної й квітучої лози-
міста і села,що бурлять людьми.
Цей Закарпатський край,що потопає у красі,
у кожного жителя з народження в душі.
Хоч з торбою,кожен мандрує світом,
та повертається додому,щоб дати приклад дітям.
Цей край,де Закарпатська мова лине,
вона вкладається в душу,ще при народженні дитини.
Лунає музика троїста у місті і селі,
під музику співають і танцюють,дорослі і малі.
Цей край,де Закарпатська бринза і токан,
завжди дають до столу,всім гостям.
А стравами й напоями - смаку небесної й тієїж красоти,
у кожній хаті у дворі,аж переповнені столи.
Цей край,є Закарпаття,рідне і могуче,
для нас рідна земля,вона була,є і завжди буде.
Я Закарпатець - тут народився і живу,
говорю діалектом цим,пісні співаю і токан люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: Бабич