Запроси мене, осене, в ліс,
Як настане пора падолисту,
Де немає слідів від коліс,
Не гойдається вітер в колисці,
Де в задумі старечій дуби,
Від глибокого віку німіють,
Може, де й поховались гриби,
Але я їх знайти не зумію.
Я красою осінньою вп’юсь,
Розчинюсь у пожовклім листочку,
В гами осені вся переллюсь
І навіки залишусь в лісочку.
Стану мавкою там назавжди,
Синьоокі стрічатиму весни,
Тільки ти мене швидше веди
Через міст підвісний через Десну.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2020
автор: Ганна Верес