І знову втрати - як про це мовчати
Могла б в сльозах потонути земля,
Тепер лиш про розведення дебати
А поле топче чобіт москаля.
Вже вкотре смерть прийшла у рідну хату
Життя спинилося: на вічно - двадцять три,
Посмертно нагороду мамі з татом
Разом із болем й смутком віддали.
Тепер у мами чорна лиш хустина
А в батька в погляді - лише одна журба,
Розведення - почув слова він сина
Були останніми ті синові слова.
Хай буде мир, на будь-яких умовах
Так часто чути заклик цей давно,
Зерна не буде - лиш одна полова
Як на поталу землю віддамо.
Впадуть на нас як грім усі прокляття,
Що їх загиблі нам пошлють з небес
За волю вони гинули і щастя
Лиш в перемозі б кожен з них воскрес.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2020
автор: синяк