Такий ось вигляд із вікна у мене, осінь.
Виходь, пройдемось трішки тут, мене попросить.
У сквері листя палого стоїть казковий запах,
І гра промінчик кошеням в ялинки лапах.
Рахую рік, рахую вік і день рахую,
І осінь цю, чарівну осінь я почую.
Чаклує осінь в небесах, й мені пробаче.
Допомогти не зможу їй, коли заплаче.
Впаде все листя до землі, пластом накриє.
Та серце зранене моє воно зігріє.
В обіймах осені кружляю – танго грає.
Крок вліво, вправо, птахом в небо…Так буває?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: Олена Бокійчук