Краплі на склі розтікаються,
гримає в шибочку дощ.
Гості усі розбігаються....
Душу мою не тривож.
...
В душу мою ти промінчиком
Хоч же на мить зазирни.
Може, мізинчика кінчиком
Печаль мою відгорни...
Може, туманами синіми
Ти повернеш у весну?
І з думками нетлінними
Тихо й спокійно засну.
Що буду бачити в мареві?
Рідних, далеких, чужих.
Всіх, як в далекому зареві,
Чомусь то трошки сумних.
А чи привітних, зневірених...
В думку блукає вогонь.
І голосам я незвіданим
Кричу вві сні: "Охолонь!..."
Думо моя, ти занедбана
Спати мені не даєш.
Нібито долею зібгана,
Ти в край сну не ведеш.
Чом же тривожусь? Не відаю.
Не підібрати слова,
Може, я їх просто кидаю,
Щоб поділить світ на два.
Так. Половинки самотнії-
Спутники довгих ночей,
Світу такі вже не модніі -
Ручка й папір без свічей.
Краплі на склі розтікаються,
гримає в шибочку дощ.
Гості усі розбігаються....
Душу мою не тривож.
...
В душу мою ти промінчиком
Хоч на мить зазирни.
Може, мізинчика кінчиком
Печаль відгорни...
Може, туманами синіми
Ти повернеш у весну?
І з думками нетлінними
Я спокійно засну.
Що буду бачити в мареві?
Рідних, далеких, чужих.
Всіх, як в далекому зареві,
Чомусь трошки сумних.
А чи привітних, зневірених...
В думку блукає вогонь.
І голосам я незвіданим
Кричу вві сні: "Охолонь!..."
Думо моя, ти занедбана
Спати мені не даєш.
Нібито долею зібгана,
Ти в край сну не ведеш.
Чом же тривожусь? Не відаю.
Не підібрати слова,
Може, я їх просто кидаю,
Щоб поділить світ на два.
Так. Половинки самотнії-
Спутники довгих ночей,
Світу такі вже не модніі -
Ручка й папір без свічей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2020
автор: Ксенія О