За ширмою заплющених очей
душі моєї болю не розгледів
і розпачу опущених плечей,
закутаних у збайдужіння пледі…
А ти любив мене таку як є
і у безмежжя кликав за собою,
де ми кохання нашого зіп‘єм
та размотаєм пристрастей сувої…
І я повірила, відкрилася й пішла
за щастям у свою дитячу мрію.
Уже позаду страху кабала,
я щастям і надією зорію!
02.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2020
автор: Олександр Мачула