Стомився день і вечір тихий
Нарешті огорнув садок.
Лиш вітерець легенько диха,
Думки сплітає у вінок.
Проміння місяць простягає –
Заколисати землю в сон.
Усе стиха і завмирає,
Правічності святий закон.
Про щось шепочуть очерети,
Лоскочуть пам’ять спориші,
І хочеться писать сонети,
Так світло й легко на душі.
Туман над плесами гуляє,
І загорнулась річка в сон.
Лиш жаб’ячий оркестр ще грає –
Природи вічний камертон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Микола Нагорний