Дзвонить вечір лункими зорями,
І вітер вертить вітряки.
Ти за далями неозорими,
Я дійду туди все – таки.
На далекий світ ще подивлюся,
Де очей твоїх синій дим.
Надивуюся, налюбуюся,
Тай знову стану молодим.
А де смереками лапатими,
Понакривалися кряжі.
Там над горами, над Карпатами,
Зорі світяться мов коржі.
І знайду десь там ясну зіроньку,
Ще ту невидану красу.
На святковий день, на неділеньку.
Я заплету тобі в косу.
Буде цілий світ дивуватися,
Як засвітиться та зоря.
І пишатися й милуватися,
Там лиш тобою буду я.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський