Моїй подрузі Валентині Тимофіївні Лук’яненко (До роковин смерті)

[b](Її  нестало  27.08.2019.)[/b]

Рік,  мов  птах,  пролетів,
Як  між  нами  нема  Валентини,
Бо  до  інших  світів
Попросилася  в  Бога  душа…
У  земному  житті
Це  була  особлива  людина,
І  у  вічнім  бутті
Буть  такою  ж  вона  поспіша.

Рік…  А  ніби  лиш  день,
Як  замовк  її  голос  бентежний.
Долю  іншу  пряде
Тепер  ангел  їй  в  божім  саду.
Її  стежка  веде
У  далеке  і  тихе  безмежжя,
Де  все  пахне  й  цвіте
У  кожнісінькім  саду  ряду.

Рік  –  сиріткою  дім.
Не  звучить  білоруська  говірка.*
У  нові  спориші
Заховала  роса  її  слід.
І  від  того  в  душі
Одиноко,  тривожно  і  гірко:
Рід  людський  порідів,
Бо  обрала  вона…  інший  світ…
8.08.2020.
*  -  Вона  родом  із  Білорусії.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2020
автор: Ганна Верес