Не збулося. А як мріялось
Про кохання, добро й про те.
Що з роками і часом розвіялось
І подумалось - Мабуть все...
Щось чекаємо? У щось віримо.
Щось окислилось наче мідь.
Радість з хлібом на двох не ділимо.
Ось життєва простенька відповідь.
Мчать хмаринки-роки над головою.
Сонця промінь з землею цілується.
Живи просто! Не жертвуй собою.
Це ніколи, ніким не цінується.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: Ukraine55